Проїжджаючи дорогами Західної України, мимоволі звертаємо увагу на руїни старих замків та фортець. Вони, як німі свідки історії, застигло стоять на крутих берегах природних річок та рукотворних кручах, нагадуючи нам, що минуле рідного краю має глибокі корені. На кінець XV ст. почалися турецькі напади на Поділля, водночас почастішали набіги татар Кримського ханства. Особливо важким видалося для жителів краю XVII ст.

Для порятунку від спустошливих набігів та для ведення наступальних військових дій проти татарських і турецьких нападників, в краї розгортається будівництво сітки оборонних замків і фортець. Серед тих, що найкраще збереглися, пропонуємо Вам оглянути:

На крутому скелястому березі Збруча збереглися до наших днів руїни старовинного замку. Історія його створення дуже складна і цікава (про неї Ви дізнаєтеся під час екскурсії) сягає ще далекого XIV ст. Однак минули роки. На сьогодні із фортифікаційних споруд збереглися одна башта (очевидно – порохова) і частина оборонних стін. Ще й сьогодні привертає увагу своєю довершеністю кам’яний орнамент, що обрамлює вікна і двері палацу. Внутрішня територія поросла травою. Поверхня горбкувата – це сліди австрійських окопів періоду першої світової війни. Тут як біля вогню і води, можна блукати годинами – фортеця до цих пір будить уяву.

На самому південному краю Борщівського краю, в тому місці, де зливаються Збруч і Дністер, розташоване с. Окопи. Руїни фортечних мурів, в’їзні брами та оповиті численними легендами знамениті земляні Вали Трояна нагадують нам сьогодні про бурхливі події минулого. Про історію заснування села та унікальні факти створення тут нашими предками фортифікаційних споруд, легенди, цікаві історії – про все це під час екскурсії. А до нашого часу від колишнього могутнього форту в Окопах збереглися лише дві брами (західна Львівська і східна Кам’янецька), а також частина Трояндових валів. Навіть виходячи з того що лишилося, можна зробити висновок про унікальність місця спорудження тут фортифікаційних споруд.

На високому узгір’ї, недоступному з трьох боків, оточеному з заходу і з півдня потоком Драпака, що впадає в р. Нічлава, видніються залишки двох веж. Найкраще на сьогодні збереглася південно-східна шестигранна, двоярусна вежа. Висота її приблизно 10 м. На відстані 84 м від південно-східної розміщені залишки південно-західної вежі. Між вежами, по самому краю узбіччя, зберігся фундамент оборонної стіни. Якщо підніматися до замку пішки із сторони с. Пищатинці, то створюється враження, що зараз по старовинній кам’яній дорозі на зустріч верхи на коні виїде рицар і щиро запросить відвідати це цікаве не тільки в історичному плані, а і досить мальовниче, оповите цікавими історіями та легендами місце.

Оборонний замок тут збудовано в 1639 р. Вдало вибране місце робило його неприступним, тому належав він до важливих подільських замків. Саме тому його багато разів займали татари і турки. Замок частково відреставрований. У нинішній час про нього нагадують лише дві вежі та частина оборонного муру. Неймовірно мальовничі краєвиди каньйону річки Циганки, що відкривається з цього місця, де в далині вимальовуються обриси печер “Кришталева” та “Тимкова Скала”, створюють душевний затишок, разом з тим, перебуваючи в цьому місці з повна відчувається дух давно забутих баталій, в яких історія у свій час розставляла крапи над “і”.