с. Монастирок з давніх часів відоме і в одночас таємниче місце, бо тут, поруч з розміщеними келіями давнього монастиря та старенькою церквою “Воздвиження Чесного хреста”, є давньо-слов’янський печерний храм “Язичницька святиня” IX ст. з жертовним каменем перед входом. Таємничий, далеко ще не розгаданий дивосвіт цього благодатного і благословенного Богом місця. Народна фантазія і загадкова дійсність будять уяву, закликаючи кожного хоч на мить зупинитись над цим чудом природи і рук людських, поринути у світ давно минулих віків. З надією і цікавістю туристи звертають увагу на кам’яний Хрест родинного щастя, де за народними переказами, після щирих молитов знаходять своїх суджених ті, хто цього потребує. Взагалі це унікальне місце, яке за твердженнями астрологів та екстрасенсів має досить високу позитивну енергетику, що благодатно впливає на всі питання людського буття. Окрилені таким позитивним впливом прямують до Монастирка з усіх усюд люди, надіючись на Божу благодать та зцілення як особисте так і своїх рідних та близьких.

Над селом на правому березі ріки Серет, неначе на святих київських горах, височіє діючий Василіанський монастир святого Івана Хрестителя. За традицією, чернече життя сягає тут ще княжих часів. Проте, вірогідніші свідчення про монастир сягають лише XVII ст. В половині гори, на рівному місці, що й зараз носить назву “престіл”, мала би стояти найдавніша монастирська церква під покровом Матері Божої. Майже під самим верхом гори знаходяться печери, в одній з яких була церква чи каплиця Різдва св. Івана Хрестителя. Неподалік випливають потужні джерела, вода яких, як запевняють прочани, помічна на очі. Ще в 1673 р. тут зупинявся великий коронний гетьман Ян Собєський – майбутній польський король. Сьогодні в монастирі є дві Чудотворні ікони – Найсвятішої Діви Марії та Святого Івана Хрестителя.

Цей благословенний Богом витвір рук людських не тільки милує око, а й ніби випромінює енергію благодаті.